Здійснювали його за двома напрямками. Перше – поєднували ритм дихання з рухом, робота з самим ритмом дихання. Другий напрямок – орієнтація на зовнішній ритм. Тут використовували всі різноманітні засоби. Наприклад, при виконанні будь-яких вправ, де вчитель сам рахував дитині (рахунок на 8, на 12), одночасно ляскаючи в долоні, варіювався темп виконання, то прискорювався, то сповільнювався. Це сприяло розвитку уваги. Ігрові вправи по формуванню почуття ритму носять не тільки навчальний характер, але і володіють певним терапевтичним ефектом (вони спрямовані на зняття емоційної напруги і формування вольових зусиль у молодшого школяра) .Дітям було дуже цікаво і пізнавально познайомитися з таким видом діяльності.